Цілого
світу замало
"Цілого світу замало..." - співалося в недавньому хіті. О так, замало людині світу, замало Землі, замало цих 500 мільйонів кілометрів квадратних. Людство відчайдушно, всупереч будь-яким резонам, хоче виявитися не одним у Всесвіті. Недарма ж все пишуть і пишуть фантасти про інопланетян, про всілякі світи та паралельні реальності. Але, зверніть увагу, наприкінці міжпланетних поневірянь мандрівник обов'язково має повернутися додому. Любимо ми рідне місто, навіть якщо воно засмічене і занедбане, і не проміняємо його ні на які парадізи, і в цьому схожі на героїв книжок... Знайти місце, яке є суто твоїм, знайти те джерело, що втамує тугу за втраченою домівкою, знайти своє коріння - знайти Едем. Для героя роману це означає відшукати Землю... Ні, не ту, що зветься Землею і де зараз живуть люди, а ту, про яку не можна говорити вголос, бо навіть сама думка про неї є крамолою, а спроба віднайти - взагалі злочином.
Саме таке випробування випало на долю Павла Корнилова, головного героя роману. Книга розпочинається як пригодницька, але далі виявляється твором більм схильним до філософії, ніж до екшену. Світів по ходу роману знаходиться чимало, вони разюче схожі між собою, а шлях до Землі ніяк не відкрити... Цей хлопець вирізняється не лише паранормальними здібностями, але й допитливістю та впертістю; він не задовольняється "загальною лінією партії" і відправляється на пошуки. Земля-Едем як напівспогад, напівмрія...
А поки в його світі, що зовсім не схожий на Землю, але зветься так само, відбувається дещо дивне: чомусь люди поступово вимирають, переставши цікавитись не тільки один одним, а й світом навкруги. Чомусь перестали писати книжки, малювати картини і складати пісні. І за всіма наглядають загадкові Стражі, що позбавлені жодних людських емоцій.
За інформацію доводиться платити.
Особливо за секретну. Чим - Павло швидко дізнається, але йтиме
далі. Навіть якщо всі запевняють, що Земля - лише брехлива казочка,
але ти знаєш, достеменно знаєш, що там і тільки там тобі буде
добре, бо це - твій дім...